какое-то непонятное настроение. мысли тоже - бегали всякие, пока руки бусинками были заняты.
люблю моделировать будущее. рисуя мысленно разные картины и варианты, и упорядочивать свои "хочу". потом их сортировать и может менять на более интересные.
сны снятся то хорошие, то ужасные. последние 3 дня подряд я спала до 11 часов. насолода)
радует теплая погода конца октября. пугает затишье на работе. как перед бурей. расслабилась только вот немножко.

я же в восторге от курсов визажистов-стилистов. уже вторые выходные на них. да, забирают не мало времени. идешь туда без настроения, малость неудобно добираться, оптимизм растерялся по пути, но когда в классе закрывается дверь, включается экран и преподавательница начинает рассказывать, показывать фотки, расшифровывать их...- все меняется. это уже другой мир. моды, fashion-показов, стилей разных годов. и красоты. да, для меня он был неивестен и очень далек. вот немножко приоткрыли занавес.
я уже даже привыкла к женскому коллективу.
с каждым занятием все интересней, хочу уже и практические) наблюдаю, что для ребят чаще всего неизвестно кто такие и чем занимаются визажисты)) и было бы странно, если б было наоборот)
я всегда хотела узнать законы и правила согласно которым все делается. оказывается, все гениальное как всегда просто. многие мои принципы были развеяны. того же, или еще большего эффекта, оказывается, можно достичь более легким путем.

чим би дитя тішилось, аби не плакало
поміж усього я встигаю ще дещо зробити для душі. найчастіше воно не залишається у мене.
бо щоб створите подіне потрібне ідея та натхнення, а вони приходять від когось/чогось.
ну і, звісно, час. чим більше бажання отримати готовий результат своєї роботи, тим більше знаходиться часу))
колись я зберу фотоколекцію своїх робіт) бо часто вони так швидко випливають з моїх рук, що я просто не встигаю їх зафіксувати...
наступне ззробила за 4 дні і ночі...

а в Лубнах було таки чудово. я очікувала гіршого.
туман доповнював незрозумілість. краєвиди, певно, чудові. є і Лиса гора і річка Сула і територія Засулля... але далечінь була прихована вологістю і хмарами і все лише вгадувалось в обрисах.
чудові щасливі наречені і веселі гості. не очікувала, але мені було не сумно))) мінус всього був у тому, що поруч були батьки(( але дорога назад до києва без них - якихось 3 години у потязі, розмова з малими, плани на майбутнє і вже все по-іншому... знову натовп, місто, все на круги своя...
багато думок. хороших і всяких. щоб його таке утнути, щоб щось змінити. чи то мені вже знову сумно чи то це миттєве)
і чи здатні різкі зміни кардинально міняти ситуацію? чи ефект буде тимчасовий, як невдало прийнята таблетка?...(

эти выходные - последние выездные. будем гулять последнюю свадьбу родственников в этом году (да когда э они уже все переженятся???). на 2 дня в Лубны. да, там вот только меня еще и не было;)
снова не уверена, что мне на этом мероприятии будет мегаинтересно... но надеюсь, по приезду проникнусь витающим там счастьем, одену улыбку и все будет как всегда замечательно.
просто я хочу тупо выспаться...
знаю, что все в мозгах, и нужно переключиться и по другому все воспринимать. но мой невыспавшийся моск туго на это способен(

вчера закрыли объект, над которым трудились 3 месяца!!! да, я довольна как маленький слон. минус еще один камень с моей души)
слово "хмельницкий" исчезнет из моих кошмаров, как перед эти слово "евпатория" :))

в виду завтрашней свадьбы, бабушка не преминула поинтересоваться когда же уже будет моя(

то у нас була "криза", тепер "епідемія", а потім - "вибори"

а де біла полоса, млін?

день вільний від компютера. згоріла відеокарта, тому була робота без роботи.
дочитала "Над прірвою у житі" у перекладі Покальчука...
підсіла на Мандри "Ти в серці моїм".

знову були насичені вихідні.три печери у сб та парк Олександрія у Білій Церкві у нд...
від печер враження вже не ті. заздрю тим, хто був уперше - це неймовірні емоції. мій пятий вихід у Млинки лише підтвердив набуту майстерність. деяке розчарування. я все можу хочу новий маршрут, більш складні елементи, але контингент був не той. рада, що моїм близьким, хто поїхав зі мною сподобалось)
моя душевна рівновага похитнулась... я поки що не знаходжу спосіб її відновити(
але море жовтого листя під ногами, лебеді, річка й озерця - це фантастично!!!......
Ти в серці моїм, в моїх думках,
В мріях і снах моїх.
Ти - промінь зорі в сірих снігах,
В смутку шляхів моїх.
Де ніч народжує день,
Де світло народжує тіні,
Де я кохаю тебе,
Де в серці стріла,
Де крига в очах твоїх тане,
Ти, з вогню і води,
Квітка жаги, квітка свободи.
Листя із теплих гілок твоїх
Пада на чорну землю.
Пісня лине із вуст твоїх
В небо і в моє серце.

фотовоспоминания моего отпуска живут здесь http://photo.i.ua/user/2237933/145477/
Особенно после длительного отсутствия в городе люблю возвращение в его реальность. или ненавижу. социум. адаптация и все такое. чем дальше и на дольше уезжаю, тем более по другому ко всему отношусь. спокойнее. меняются ценности, приоритеты, чувства.

я замечательно съездила во Львов-Ужгород-Мукачево-Рахов-с.Квасы, так же проезжала Ворохту, Яремче, гуляла в Ивано-Франковске, с. Коваливка в киевской области, видела белую церковь в Белой Церкви...) вобщем, много где меня было)
умудрилась в первые же дни, где-то между львовом и ужгородом потерять паспорт... да, это случилось. и часть денег. и еще после львовского дождя у телефона не работал экран.
вот это была истерика и адреналин) но ничего, мир не без добрых людей. и спокойствие прежде всего, и никакого реагирования на "возвращайся домой". вы что, с ума сошли? - я об отдыхе давно мечтала и все почти спланировала. какое домой? я все могу. и все сложилось...

вчера впервые задержалась на работе до 21...
злость? нет... скорее обида.

нахожусь в полной уверенности, что через неделю буду в отпуску.
при этом заявление еще не подписано.
куда еду не знаю...
билеты не куплены...
главное - есть вектор)))

зате вбивати його з морем емоцій і виразів))! в печеру їхати не варто, адже там тиша й нема з ким балакати...
вас ніхто не буде слухати, а своїми криками ви лише розлякаєте печерних людей.
там немає освітлення, тому потрібно використовувати ліхтарик, а він же кріпитиметься на вашій голівоньці!
одягтись треба буде в немодний комбез, я вже не кажу про те, що повзатимете на колінах, ліктях, й для ефективності потрібно буде активно використовувати свою 5ту точку... тому бути брудним вам забезпечено, а ще додайте будівничі нефірмові рукавички, й мокру глину під руками...
не їдьте в печеру - адже вам треба буде слухати інструктора, лізти в такі лази і розпори, які вам й у жахах не снились, а туалетів по дорозі - зась, вхід і вихід один, а самотужки зорієнтуватись - нереально.
і хоча жир знаходиться в організмі у рідкому стані - під час проходження Ужби, Фантазії, Обвального залу та інших назв, які вам ні про що не говорять - у вас буде можливість в цьому засумніватись...
рученьки й ніженьки тремтітимуть й вам буде здаватись, що ви не котролюєте ситуацію.
я не раджу туди їхати з цікавості. а якщо у вас давно не вистачає клепки, й забагато сил - там вас вже давно чекають.
кажанчики є, але здатні гарно ховатись.
кристали дуже красиві. блистять як сніг в мороз на сонці.
але чи варто заради цього пертись під землю?

варто.

Если хочешь, чтобы жизнь тебе приносила радость то:
- работай, как будто тебе не надо денег;
- люби, как будто тебе никто и никогда не причинял боль;
- танцуй, как будто никто не смотрит;
- пой, как будто никто не слышит;
- живи, как будто на земле рай...

кагбы юмор:
- Ну как тебе замужем?
- Неплохо. Однако, мне кажется, что он женился удачнее, чем я вышла замуж.
:)

я вернулась.
я видела горы!!! впервые. я в них влюбилась. я хотела дождя. и он был! эти крутые склоны, елки, повисшие облака на верхушках. чистейший воздух. и будто ты затерялся и спрятался от всего мира.
пасутся барашки, лошади и коровы с колокольчиками)
природа шикарная, когда было солнечно - зелень сверкала и радовала глаз. а когда дождь - все окутывала своей силой вода, влага...озеро Синевир - неожиданное маленькое и оказывается высоко расположено) Селиська сироварня - працює як соціальний проект, за добу перероблює 1,5т молока та виготовляє сир за Швейцарською технологією. смачний)
села охайні, будинки красиві, багато дерев'яних.озеро у Солотвино - дуже солоне, всі береги вкриті кристаликами солі. озеро термальне, тому вода є теплою)
фестиваль бринзи у Рахові зустрів натовпом і шикарними краєвидами. не скуштувати банош з бринзою, шашлик - є неможливим) ще якби не відвідання фестиваля президентом - було б вільніше та менше міліції(((
географічний центр європи мало чим видатний, окрім памятного стовпа з відповідною табличкою. зате водоспад у Яремче захопив своєю природною величчю та крутизною.душа відпочила неймовірно
я знаю куди тепер варто повернутись

придется признать, что тонирование моих волос в радикально черный цвет не удалось.
вчера я выслушала фэ от своих домашних. даже малой заметил(!).
высказали типа цвет не мой, и зачем и неестественно и т.д. ну в принципе да - светлорусые пряди оказались очень черными с ржачным зеленоватым отливом, а остальные как блестели рыжим, так своим привычкам и не изменили.:)
таки кумедно. но зато не так как раньше. и черный. как жизня - полоса белая, полоса чернаая... а поскольку мне глубоко фиолетово, то х с ним.
на вкус и цвет как говорится...

сбылась мечта идиота )
у меня таки после долгих раздумий, обмеривания и ожидания появился новый диван! (модель у малого подсмотренная), т.е. с широкими деревянными подлокотниками, 3мя нишами, и мини-баром(!!!).
но) у меня он, конечно, весь такой бирюзовый. такой еще бывает вода на лазурном берегу... так что валяясь среди 3х подушек, я думаю - да, у меня теперь есть свой водный уголочек, кусочек моря...

а у меня временная свобода по вечерам.
ну, конечно же, исключая вечера, занятые тренировками - эта прелесть снова началась с сентября, причем активненько и меня прет. просто ловлю кайф. между теми моментами когда загибаюсь.
я хотела эту свободу. но не уверена, что рада ей. ибо она пугает.

на 12-13 меня будет на экскурсии "Фестиваль бринзи у Рахові", обещают увидеть озера Синевир и Солотвино.
хочу, как всегда хочу. всего и много)

следующее следует дописать в строку "доп.информация".
мечты: сотворяю, воплощаю, разрушаю. свои и чужые.
факт.
сие значит, что меня попустило. дышать стало легче.
надеюсь настроение абсолютное-всеравно скоро уйдет.

генератор кислорода, схема соединения, 3д

Дружба не потребує ні часу, ні місця, ні дії.
Вона просто щиро існує і береже надії.
Для нашого спілкування не треба якогось вміння:
по-перше, в нас є бажання, по-друге, є розуміння.